я часто не сприймаю те, що насправді зі мною відбувається.
вчора настільки був чудовий день і я хотіла б щоб він не закінчувався. ти мене як зачарував. я милувалась твоєю посмішкою, я тремтіла від твого дотику, я насолоджувалась моментом, адже ти був милим і безпосереднім. шепіт на вухо, легке торкання рук, теплих рук… я забула все і всіх. мені було добре.
нам не потрібні були слова, нам була приємна компанія один одного. серед галасу дітей, сміх, ми загрались в батьків.
наші повідомлення, розмови про сім'ю, твоя мама, і ми… і ми досі не розберемось в своїх почуттях. нам добре і не треба нічого ускладнювати, слова і дійсно зайві.
але в наших з тобою стосунках завжди присутнє "але", яке мене бентежить і стримує.